Серця бувають, наче сонце влітку,
Палкі, яскраві, щедрі на тепло.
Бувають схожі на тендітну квітку,
Чи на лебідки зранене крило...
Бувають сильні, як вітри чи хвиля,
Готові все згорнути навкруги.
І добре, якщо цю незламну силу
Отримують не наші вороги.
А є серця, як мамині долоні -
Так хочеться горнутися до них!
А є і ті, що в їхньому полоні,
Забудеш геть про все і всіх!
Нехай стурбоване, слабе чи дуже,
Поволі лине чи вітрила рве -
Аби не крижане і не байдуже:
Бо те, як навіть б"ється, неживе.
Серце
© Copyright: Петренко Ольга, 2017
Свидетельство о публикации №117072009954
Свидетельство о публикации №117072009954
Рецензии