* * *
Людмилці, в день її, присвячується
1
поети –
животворчої
сім’ї
хто не смиренний
і не тихий
не почув
як солов’ї
з гаїв
виносили
парчу
І їй
як то одне
дзьоби і носики
що:
плодоносити
і плодоносити...
За шумом
хто забув
забув її
жагу-любов
серцям заносять
солов’ї!
2
хор жаб
тупить
Її
й високі далі...
Її
яку нам
солов’ї розповідали
стожарів сад
нас тут відвідав
та підійняв з засад
щасливих переніс на південь!
Бог через сад
нас
цілував і цілував!
а в північ ліпляться
страждаючі слова
любові то одне
дзьоби і
носики
що:
плодоносити
і плодоносити
тим хто почув
сади несли
й садам нести –
любов
парчу
20,21.05.2015, солов’ї
***
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117072002094
Свидетельство о публикации №117072002094
Рецензии