Прохолода розтане... Ярослав Чорногуз

                Вітаю з Днем народження, Ярославе!


Чому таке ти, невеселе літо?
Неначе я – теж літній чоловік.
Горіть не здатен, можу тільки тліти,
Невже цей стан тепер уже навік?!
І що за відчуття це – прохолода?
Здається, що не літа – серця стан,
У котрому не був іще я зроду…
Мабуть такий мені Богами дан.
Коли усе сприймається спокійно,
Не палко, тільки з усміхом легким –
Поразки, перемоги, мир і війни,
Красуні не чарують і зірки…
Здається, що холонути ще рано,
Немов іти до смерті навпростець.
І вірю, прохолода ця розтане
У полум`ї закоханих сердець!
7.07.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Ну, почему не весело ты, лето?
И я – так вышло – летний человек,
Гореть не в силах, а могу лишь тлеть я…
И неужели это всё – навек?!..

И что за чувство странное – прохлада?
И, кажется, не лето – балаган,
В каком ни разу не был я, отрада…
Но, может быть, Богами он мне дан…

И всё воспринимается спокойно,
Не пылко – с лёгкою усмешкой вскользь –
Победы, пораженья, мир и войны,
Не поражают сердце мне насквозь…

И кажется, что рано остываю…
Иду,  как будто к смерти напрямик.
Но верю, что прохлада всё ж растает,
Когда влюблённости настанет миг.


20.07.2017
Аватар Автора оригинала