По просьбе читателей Ирины Боговиной из Донецка...

В облозi небо, грiм гримить..
Ирина Боговина
           ***
В облозі небо, грім гримить,
Неначе дід з ціпком тупцює,
Очима блискає щомить -
І ось вже й злива всіх лупцює...

Змішався світ у тій браваді,
Чимдуж стає від неї лячно,
Все потонуло в водопаді,
Стіною дощ, в туманах хащі...

За мить день лагідно світліє,
Устаткувалось ніби все-
Знов обрій хмарами чорніє,
Знов дощ піріщить, грім трясе...

Примхливе Літо,мов красуня,
Вродлива жінка молода,
Прикрас достатньо, суконь клуня,
Ще й залицяльників орда...

Люби ж те Літечко чимдуж,
Бо в мріях рік чекав на нього-
Сміються мальви, в"ється плющ,
Вітають вишні двір з порогу...

Буя краса та швидкоплинна,
Міня обличчя кожну мить,
Життя несеться безупинно,
Десь в вирій неба, в синю вить...

*********************************

               Перевод КС

         ***

В осаде небо, гром гремит,
Как будто с палкой дед топочет,
Глаза сверкают каждый миг -
И вот уж ливень всех нас мочит...

Смешался мир в такой браваде,
Что от неё мне стало страшно,
Все утонуло в водопаде,
Стеною дождь, в туманах чащи ...

Чрез миг день ласково светлеет,
Как будто "устаканив" всё -
Но горизонт опять чернеет,
Опять дождь плещет, гром трясёт...

Капризно Лето - по понятьям
Красивой женщины младой:
Тьма украшений, ворох платьев,
Ещё поклонники ордой...

Люби же Лета мир цветущий,
Ты ждал его в мечтах так долго -
Смеются мальвы, вьется плющ
И вишни можно рвать с порога...

Обильна , но так скоротечна,
Меняясь каждый миг , краса.
Жизнь непрерывно, бесконечно
Несётся прямо в небеса...