Псалом 23. благородство й любов

       ПСАЛОМ 23. Благородство й любов

Вірно в Бозі тремтить — тільки
жар первородства!
З-за невмитих
я часто мовчав,
не впліталась краса.
Я так страшно шукав на землі благородства —
що в щілинку взяла мене Мати Свята в небеса:
Раз втиснувся в щілину молитви,
тісної, палкої!
Знав Бог, чим він серце моє упокоїть:
і здригнулося серце Небесне Святої,
І найшла нетутешність
на мене у царських косах,
недосконалому! — в пахучих косах.
Що я міг?
Я знеміг. Благоволив любить Дух Святий
в моїм серці!
І як квітку на Знесенні, в лузі,
поет цілував,
се ж бо Бога святого —
знав він чи не знав...
Шляхетність — чуєш, гаряча Австраліє! —
чуєте, Штати, північні й південні, гинучі
темно авральнії, —
Європо! ще? другий раз вкрасти? —
шляхетність! як її нема —
вилізе скотство...


Лиш кого відбирає Марія —
благородство розціловується
з благородством!..
Сильний жар-жар-жар! чулий ритм...
Благе родство!
так, пожжжежжа-р!
Да, руський пожар!!
Справа — що Бог Ісус розціловує милістю,
Марія цілує любов’ю і благородством:
геній незалежний цілує, мов в недоборі...
як ви при Ній і мені, переораному,
намагатиметесь писка одкривати і жити?
дорогожитності! мокрих — у гарячу б лаву
у магму укинути б
і тим смак підсушити б...
...Зваряться, зпаряться! –
хто вас після буде гасити...

21.06.2003