Коли ти спиш зi мною поруч, а я не сплю...

Коли ти – спиш зі мною поруч, а я – не сплю з тобою поруч,
бо як я можу спати поруч, коли я хочу надивитись,
як гарно спиш зі мною поруч, дитям моїм, моєю зовсім, –
я чую тільки ніч і серце, я – просто тихий і щасливий.

Коли не сплю з тобою поруч, бо надивитись неможливо,
як гарно спить зі мною поруч моя, кохана до нестями,
маленька дівчинка вродлива у сяйві локонів яскравих,
я навіть вірші не складаю, бо раптом вірш тебе пробудить...

І я не сплю, не сплю годину, і дві, і три, і сну не буде,
коли ти спиш зі мною поруч, а я не сплю з тобою поруч,
бо сон не йде, ти всі забрала найкращі сни мої до себе
і дивишся за нас до ранку ті сни, яскраві і щасливі.

То як ти можеш спати поруч, коли не сплю з тобою поруч,
бо я, закоханий у тебе, не надивлюся вже ніколи,
як гарно спиш зі мною поруч, коли не сплю з тобою поруч,
я – просто тихий і щасливий, закоханий в своє безсоння
з тобою поруч... Спи, кохана... Так гарно спиш, що я – безсоння...