Славимо Бога

Славимо  Бога

«Коли  до  неба  погляд  підіймаю,
І  бачу  зорі, що  Ти  встановив,
То  розумом  слабким  не  осягаю,
Яким  Ти  чином  все  це  сотворив.

І  дивно, що  Ти  Славний  і  Величний,
По  всій  землі  і  понад  небеса,
Не  бачиш  нас  людей,  як  щось  побічне,
А  пам’ятаєш  кожного  із  нас.

Бо, що  то  є  людина, що  Ти  неї,
Від  Себе  мало  меншим  учинив,
І  коронуєш  величчю  Своєю,
І  твориво, під  ноги  їй  вмістив?»*

І  тут  все  посилаєш  необхідне,
І  вічне  їй  життя  подарував,
То  хто, крім  Тебе Господи  ще  гідний,
Прославлення, подяки  і  похвал.

Але  існують  в  людях  перешкоди,
Щоб  поклонитись  Господи  Тобі,
Одні – Твоєї  не  збагнуть  природи,
А  інші - просто  горді  у собі.

Вони  так  думають - раз  Бог  бажає
прославлення,  від  творива  Свого,
Це  самолюбство  в  Ньому  означає,
І  з  нами  це  порівнює  Його.

Так  в  поклонінні  Богу  відмовляють,
По  своїм  міркам, судячи  Творця,
Зв'язок  з  Ним  у  житті  своїм  втрачають,
Прямуючи  до  сумного  кінця.

Суть  славлення  ж,  у  тому  полягає,
Що  це  приносить  благо  нам  самим,
Ми  радість  в  своїм  серці  відчуваєм,
Коли  співаєм, Господеві  гімн.

В  прославленні  ми  розумієм  велич,
Того, Хто  у  житті  є  головним,
І  ідолів, різноманітних  неміч,
Стає  наочною  в рівнянні  з  Ним.

І  ми  Святим  наповнюємось  Духом,
Бо  в  славослів’ях  Ти  Господь  живеш,
І таким  чином  ворога  спокусам,
Нам  сили  протистояти  даєш.

Бо  мусить  супротивник  відступити,
Від  тих, у  кого  серце  і  вуста,
Не припиняють  Господа  хвалити,
За  все, і  особливо  за  Христа.

І  сам  Ісус  у  вигляді  тілеснім,
Також  Тобі  хвалу  Отець  складав,
А  хор  святих  і  анголів  небесних,
Від  дня спасіння  людства  не  змовкав.

І  він  не  змовкне  в  вічності  ніколи,
І  ми  б  хотіли  кожен  у  свій  час,
Приєднатись   до  хору  вдячних  творив,
За  все, що  учинив  Господь  для  нас.

І  навіть  нам  на  серце  ще  не  впало,
Те, що  нам в  небі  Бог  приготував,
Тож   брате  мій,  хіба  цього  замало,
Для  того, щоб  Його  ти прославляв.

Тож  віддаючи  Богові  належне,
Хай  ллються  з  вуст  подяка  і хвала,
За  милість  і любов  до  нас  безмежну,
За  дійсно  дивні,  всі  Його  діла!

*Парафраз  з  Псалма  8.

Віктор  Рибаков  м. Луцьк