Помилятись не можна, а все – помилки, помилки...
Помиляєшся ти. Хтось сприймає тебе, як помилку.
І в душі оселяється відчаєм «боже помилуй».
І спливають безстрасно, мов хмари по небу, роки.
І стрічається стільки оман і спокус на шляху,
що готові сприйняти на віру спокуси оману.
Десь – багатство розкриє обійми шаленим дурманом.
Десь – забулись на п’яную мить у цупкому гріху.
А надія вже – майже, як неміч, – зі слізьми в очах.
І здається, назустріч – лиш очі нерідні, холодні...
Але віриш щодня і щомить в провидіння Господнє:
хтось долоні гарячі оселить на зимних плечах...
Помилятись не можна, а все-помилки, помилки...
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117071800629
Свидетельство о публикации №117071800629
Рецензии
..надежду нельзя терять никогда!! Финальные строки о Ней!!!
Понравилось!
Здравствуйте, Миклош!
Нина Уральская 19.07.2017 12:27 • Заявить о нарушении
Понравилось!
Здравствуйте, Миклош!
Нина Уральская 19.07.2017 12:27 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.