***

(Уривок з поеми
«Шлях світла Бога»):
Настроювач жінок
  (тверезіючи духом)
На що я розмінявсь? на книги?
Дух забився — люд його забив...
Як іскра пробила... Пригадати,
Як іскра пробила, мить осяйна...
Обранця спаса відліт
Від спокус земні пісні співати...
Попавсь... Жорстоко щедрих б'ють.
Якщо вони кидають клич на мить;
Слід Божий не давай:  Все   відомстить.   
Це з'їли б, як засновника учення...
Їм заважа, що я ще серед них.
Протверезій!
Яке обурення Святого Духа!
Я чую правду сам — Святаго Духа!
Я чую, що він хоче, вільний дух!
От, в душу вскакує рядок.
Що пробігав душею саду,—
Надворі смерклося, як одяг літньої актриси.
Осяйний ладе,
Куди вже витікаю у свободу!!!
Крізь мене   в с е   хоче піднятися до Бога!
Душить у горлі!..
відриває голову...
Який я тісний!.. Ще!..
Які ще тут слова? — важливо, аби
сталось...
А тілом не записанії книги!
                Мільярди доль      
                ви розв'язали б!!
                Боже милий,
Хіба в художника тремтить рука? —
Вбива удар, що на тверезості мазка!
Завіт новітній це.—
І неназванне є — усмішка Бога.
І звір схотів все   т е   убити —
Мене стягнувши всім на допомогу!
Глухим!
Стан духу є мета.
Все подолає духа —
 Або дух усе протверезить і проверне
До світла.
І — в світло Божого творіння.
Мало світла!! Продерись, прозрій!!
Навіщо, Боже, поєднав в мені
знання і молодість! — Солодкий Господе Свідомої музики
Любові, я один, я перст. Хай в серці   все   згорить,
візьми ще вище —
Ради Святого Духа, візьми, прошу.
Молю у серці...
(1992,1993)