Відкрила віконця фіранку,
Впустила промінчик тепла.
Чудово та затишно ранком!
Я, в мрії свої, утекла.
А мрії мої - чисте поле!
І вранішні роси - мов мед!
Стерня мої п'яточки коле,
А я все крокую вперед.
До річки, що вабить вже очі,
Де гарно блищить очерет...
Щось жабка тихенько скрекоче;
Про що? Та не знаю... Секрет!
Он пташечка сіла між віти
І лине її лячний спів.
Сумує...Покинули діти...
Гайнули давно до степів.
Я, мріями, - дуже далеко;
Ніхто не іде навздогін.
Не йду, а лечу, мов лелека...
І чую небес тихий дзвін!
16 07 2017 р
Вікторія Р
Небес тихий дзвiн
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2017
Свидетельство о публикации №117071801656
Свидетельство о публикации №117071801656
Рецензии