Відійшов.
Трохи лячно.
Позаду лиш скеля і брили.
По обіднім зіркам повернувся у перший четвер.
Обійняв необачно,
напруживши втомлені жили,
і нервово спитав у минулого:
- Де я тепер?..
Почекав.
Без емоцій.
Повітря давно охололо.
З відзеркалень всміхається світу старий Агасфер.
У останньому кроці
замкнув пережитого коло,
щоб спитати майбутнє:
- Ну добре, і хто я тепер?..
Додививсь.
Буде осінь.
Нехай і без літнього змісту.
Почекаю, аж поки мій грудень не скаже, що вмер.
І в незнаного досі
сьогодні ангеликом чистим
запитаю тихенько:
- Навіщо я стався тепер?..
Часи часiв
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117071704890
Свидетельство о публикации №117071704890
Рецензии