Бож орх де

       Божі орхідеї


Всі ми бомжі, що не кажіть.
Усіх родила колись мати,
І всі одірвані від серця.
І кожного любила його мати,
І пестила, і цілувала...щоб віддати
До війська, й на війну– й вже убивати,
чи вчитись бить...


Почнімо правду говорить,
Почнімо, нам пора почати.
І мене мама Галя – молода! –
поцілувала:
– Учися, сину!
Якісь то школярі, як би готові, пробігали...
А тільки серце материнське зігрівало!!
Як ті, взяли Христа тай розп’яли...

Ісус! єдиний із усіх він – квітка!
Він все розвив неспішним чином,
Здоровим й лагідним, люблячим сином...
Й цю квітку з заздрощів і злости –
розп’яли!


І як без серця нам остатись?..
І каже мені Божа Мати:
– Тоді, як в Храмі ми його знайшли,
Ісус і перестав бути
відлюдкуватим.
Тоді було неясно,– блискавкам
лиш пробігати!


Чого з підлітка дивувалися юдеї?
Як? Така мудрість – і ніде не вчивсь!!..
О, ви, вражаючі із серця Бога орхідеї!!!
Привітних слів!здорових діл!
О жаль! я до юдеїв не поспів...
Я б проспівав  прекрасний цей од Нього
спів!..


– Йдіть до своїх, – вмовляв.
Послав послів.
Дав владу бісів виганяти!
Весь світ ішов і йде за Ним
в плачі сердечнім,
і за Його Матір’ю!..
О ви, солодкі в серці Божім орхідеї
єдиних для потреби слів!
Як жаль, що я туди не вспів...

6.04.2007, п’ятниця Спасителя...