Я з тобою жив чужим життям,
по-чужому цілував у губи,
по-чужому ніжним був і грубим,
і шаленим навіть до нестям.
Але потім помінялось все.
Головне, що зовсім я змінився.
По-чужому я колись журився,
а тепер журба мене спасе.
Бо журби відтінків – як буття:
від сльози – до проти ночі млості...
Хтось журбу роздмухує до злості,
та журба – не злість, а мить життя...
Я з тобою жив чужим життям
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117071701230
Свидетельство о публикации №117071701230
Рецензии