Мила моя, не буває сердець у зірок.
Врешті – холодні вони і байдужі, далекі.
В небі також, але мають серця, – лиш лелеки.
Саме тому у лелек на життя – менший строк.
Мила моя, всі, хто серцем, – недовго живуть:
люди, лелеки, і, знову, – лелеки і люди...
Тільки зірки будуть вічні, вони нас забудуть.
Тільки лелеки і люди завершують путь.
Мила моя, в небесах, де лелеки кричать,
саме кричать – не співають вони – свою пісню,
серед лелек нам з тобою призначено місце...
Крикнем лелече і ми, а зірки – промовчать...
Мила моя, не бувае сердець у зiрок
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117071701152
Свидетельство о публикации №117071701152
Рецензии