Ще прагну розiрвати ланцюги... Свiтлана Костюк

Оригінал:


ще прагну розірвати ланцюги
німих страждань і відчаю і болю
сповідуюсь ромашковому полю
лісам що причаїлись навкруги
вслухаючись у музику хвилин
пишу листи яких не адресую
з думками проти місяця ночую
спиваючи космічний часоплин
лювлю себе на думці що чомусь
шукаю самоти а надто тиші
в ній потайки мої приходять вірші
і я їх відпускати не боюсь
хай зігрівають зранені серця
любов'ю що таки сильніша смерті
скеровую ці сповіді одверті
до Всесвіту
до Неба
до Творця….
© Світлана Костюк


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


ещё стремлюсь я путы разорвать
страданий и отчаянья и боли
а исповедь моя –  в ромашках полю
лесам что притаились пировать
и вслушиваясь в музыку минут
пишу я письма что не адресую
в раздумьях глядя на луну тасую
вселенский воспеваючи уют
ловлю себя на мысли что таюсь
ищу я одиночества и тиши
сюда тайком мои приходят вирши
и отпускать их вовсе не боюсь
пусть греют измождённые сердца
любовью что сильнее смерти даже
и направляю исповеди дальше
вселенной
небу
и в ларец Творца…


Аватар взят у Натальи Лысюк
с благодарностью…