Символ в ри

       Символ віри

Висять шкіри.
Ходжу: видивляюсь. На Символ віри.
Зранку в багатьох висять…
півдня…
спріли!
–Моя шкура! –
як би так, мов…
гриво…
Художника не проведуть!!
для твору пахнуть не шкіри –
через мене – правда і їхній рівень!!


Мистецтво м’яке – шостої шкіри…
Бачили твір? Рогатина, мох…й народите…
Зніматиму шкури з кабаніючого народу!
Перед носом трястиму – видно – мій символ віри??
Не чую, не знаю: з кого –
нівроку, Символ струшуючої віри…


Тихі, солодкомовносовковії!
Нумо, шовковії…
Ніякого творення – правильномовні…

Інтелігентно:вась-вась Амеріго…
я вибачаюсь… ай ем сорі…
Ну ж гадики! Шкірки: один з Богом спорю…
Я – із лісу! один шкуроздирач!


І аристократом – і шляхом Йова!
Плач, гадино, серцем плач!
Ляж під ноги і ти, шкіро-мово!–
Під ноги до Слова-Бога!..
Ляж під ноги Богу-Художнику!!


Ляж, молитво, до серця Угоднику!
Я хочу від всіх любови!! – і віри!!
Що це ви, всюдиозолочені,
лапаєтесь
за шкури і шкіри!?


О дряпіжники, жалієте Богу !
на такий Символ віри!!–
Мабуть, жалієте й для театру,
й для культури, й Богопосланця?
Так? Світопали світоначальні!!
В'язні підлеглих!.. Чи мені –
суть ця вся??

Римляни всемирні!! Я – нічого…
Тільки чесні руки чешуться…

2.02.2007, ранок