Iвана Купала - макiвка лiта

     Івана  Купала – маківка  літа.

Івана  Купала – маківка  літа,
Кругом  все  теплом  і  любов'ю  зігріте.
Івана  Купала – свято  прадавнє,
Має  коріння  язичницьке,  славне.

Пращури  наші  його  любили,
Воно  надавало  здоров'я  і  сили.
Традиції  давні,  з  віків  збереглися,
І  в  них  новітні  переплелися.

Починалося  дійство  біля  води,
Коли  всі  охочі  збирались  сюди.
Дівчата  водили  круги – хороводи,
Й  пускали  віночки  у  чистії  води.

А  парубки,  свою  справу  знали,
Русалку  Марену  вони  проганяли.
Велике  багаття,  розкладали  й  палили,
Через  нього  стрибали,  що  було  сили.

Всі  вірили  в  те,  що  вогонь  очищає,
Бо  таємничу  природу  сам  має.
А  от  злі  духи,  вогню  боялись,
І  купальської  ночі,  в  нетрях  ховались.

Грали  на  свято  веселі  музики,
Що  б  була  радість,  в  людей,  велика,
Усі  танцювали  й  співали  пісні,
Різні,  веселі,  та  голосні.

У  ніч  купальську,  раз  в  рік  буває,
Квіткою  папороть,  в  лісах  розквітає.
І  хто  віднайде  ту  квітку  чудову,
Сили  магічні  отримає  знову.

Буде  усе  він  сам  розуміти,
Про  що  розмовляють  дерева  і  квіти.
Чому  Земля – ненька,  наша,  страждає,
І  допомоги  від  нас  чекає?

Івана  Купала – радісне  свято,
Про  нього  легенд  дуже  багато.
То  ж  будемо  всі  його  святкувати,
Що  б  і  життя,  краще  нам  мати.

       09:20.08.07.2017.