Люди...

Люди, люди! я вам
щиро співчуваю…
Розпочнем чим швидше – із трави:
хтось лежить в траві й недобачає:
син асфальту…
і асфальт – не вибачає…
Люди! п’яні всі…
О, я вам дійсно співчуваю!

Глух Бетховен. Не вчував трави.
Це – ходить за рискою,
що над відчаєм…
Глух Бетховен!
Без трави людей – Бога вчувають!!
Як це скажеш?! о, як я вам співчуваю…

Розпочнем ще раз, цей час втікає!
Вагнер пише зо три акти!! – не буває…
Не було –ні до, ні після – само Божих!!
Бог – в карету анархістів і підложних і–
його, стихій художника…
Ось – компанія! в Сибір!

(може, у Сибір потрібно чи не кожного!..)
Ангел Ріхарда зсадив: Бог врятував лише художника!..

Тихо! зараз й вас розпочинаю…
Ті, сорок каналів, що скукожники,
Ваші? Ні? я вас питаю:
це куди вас засилають?

Хто ви, цар, революціонер, не з християн?..
Спас – Художник! спас – художника…


І скажу я:
а король лишивсь ума від Позамежжя,
бо діло королям – це рипатись
лиш в межах…

Ти чого як Голова (Прем’єр, і ін.) кричиш, що не крадеш?
Крикнув – й що? вийшло що не безбожник??

…І хто мені тут допоможе?
Держави? Швидше, я – їм... Президенти?..
Прошу дорозставляти музикальнії акценти…

Син чує Музику!
всі глухарі й зігнулись під проценти…
Собі бо брешете: Бетховена й мене вчуваєте?
О, люди!
Я ж вам серцем співчуваю…

Як в ріці музики
руку мелодії візьму…
і аромат її, і ритм, і жар-жар-жар!
й все обіймає…
То з другом, чи двома-трьома,
з Сином і Матір’ю
глагол спікає…
Правду саму:
вже яма музоркестру це вбиває!!..

А ви? цей зал-оркестр – не ви?

набік жахливі струни натягаєм…
знизу… і збоку… з голови…
І – усвідомлюєте що втрачаєм??

а я вам серцем, що очистилось,
всім співчуваю…

19.1.2007, Водохреща