Як водолаза з глибин
піднімати,
То тіло його –
як азот прожував –
жорсткувате...
А очі! –
як іскру світ-божу ухопить –
божественні!!
І – ...
доказує:
що він – це квітка!...
і я, схоже, квітка...
тільки він в блясі
а я – в недоумінні...
в якіймсь жесті...
а очі! – от, поки через скло –
божественні...
От чомусь найдурніша людина
найбільш хоче жити...
І не можу цього відловити...
значить так:
значить щось це...божественне!..
Хто їх вийме з темряви –
Дивляться на Бога квіти,
листя ще жорсткувате мов «з жесті» –
а очі! –
квіти з аду – це
через скло –
страх божий,
як божественно!..
живі! – божественно...
3.09.2007
Водолаз
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117071605787
Свидетельство о публикации №117071605787
Рецензии