Ода радости!

Який тільки я православний?
я – Богородичний
і Троїстичний…
Традиції ведуть в неповнотї,
буває – як би й
дотичні…
Найглибші – й зляканіші?..
я – хіба кигичу?
я – Бога й Матір повно славлю!


після Бетховена:
прихлібникам-аристократам,
доходячим, їм нічого було втрачати:
Людвіг ван Радість – був!
й хлебтали вживу
Оду Радости!..
Богові – що все охоплює – радости!!

Отже, достоповажнії мусульмане,
Інші теж, киньте в живому мені
протягать якусь (чушь)
приземленої гадости...
Чи мені мерзлість світокультур?? –
В мені сам Бог радується!!!

Ах,.. бо пізній вже Брамс
ізографив був останню піднесену (Радість)! –
але чую, що ні в Брамсі, ні в ній
нема радости…

Кажучи сердечно: ви со-вість маєте?
Встаньте, три століття, перед
художником!
Встаньте чесно, живущії нині в гадости…
На що це всі живете?
Від Людвіга – спасенного Богоматір’ю –
до мене, Нею Святою, спасенного –
Не було світу радости!!

Зніміть капелюхи! за крісло
воюючі... не за Христа, смердящі академіки, з тлінним «ділом»...
Художника хотіли удєлать?!

Бога-Слова удєлать?? –
ісповідники земности і нездогадливости:
з Неба корінь? сумні гади усі…

Протягла і прислала живого і радісного!..
На збезумілих всіх! і ще – не зіпсутих дітей…
Ода Радости в світ весь гряде!!

І на народжених, і сущих, і ненароджених іще людей!..

«Традиційні» релігії – традиційні безбожники!!
Станьте, кажу вам, перед Богом
в художнику…
Заскорузлі традиції – мертвість:«форма»:
в самообожненні…
Радуйтеся, живі! закликаю к Христу!
Радість – тільки з світла й любові, отут…
Бо кому підпускаєте тінь
як по вужу?

Богу радуйтеся незалежно ні від чого,
кажу! Христос Є!! –
Хлебтали ми оцих
всі – однією великою ложкою…
Вселенською ложкою!

17.01.2007