Клич пошепки

                Володимиру Бегену – творчому
                співробітнику благодаті –
                з любов’ю присвячую


Наслідуючи нетутешність клавесина...
О сину, віднайдеш
у німоті друга,
Ширяючи в м’яких акордах лугу...
Ось і любов, хто бачить
сина...

Біжи-біжи: ти і духовна сила,
й безупинно...

Окреме дерево, що окликає небо!..
І небеса відповідають!
Мов би – лірі...
Вся крона в струнах твоїх!
Бог дає по вірі:
Стає природа золота! – й іде
до тебе...

Співай, співай: ти – й крону, й трави
в небо...

Вливанням золота в усе – відповідаєм...
Від нас стежина чиста у відраду;
І взнають в п’ятках
як перлини лугосаду
Безсмертні в небо йдуть –
й той Лугосад змагають!..

І більше – Небо нам
на клич відповіда, відповідає!..

І знов під кроною й усмішки
за порядком:
Тчуть квіти усмішки
росою й сонцем – маю,
Тчуть пелюстки – струнну
душі підкладку –
З роси й води, і чистотою прошивають...

Ісусе Христе, усміхаєшся, я знаю,
А благодать всіх водить...
чулим краєм.

27.06.2008, в саду