* * *
Я простягну джерельної води
Та витягнуть як прах замінник
і поковтають ції часу міни
Та й прохолонуть їх несправжнії сліди
От воля... в луг за річку відійшла
У сині чисті праведнії очі
І може в тьмі так вічність топчуть
Всі п’ятки, їм нема числа
що в місто там йде тьма народу,
де точка була виходу? чи входу...
Ох, також опада як і була —
густюща мла.
1997
Я простягну джерельно води...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117071401866
Свидетельство о публикации №117071401866
Рецензии