Фiлософiя кiнця

Шукаєм  в  смерті  вічний  спокій,
Котрий  ще  треба  заслужити,
Куди  веде  тяжка  робота,
Яку  потрібно  всім  зробити.

Смерть  несе  нестерпний  біль,
Що  не  сумісний  із  життям,
Й  повзе  до  серця  звідусіль,
Приводить,  врешті,  до  кінця.

Та  не  від  смерті  мрець  трясеться -
Від  тЯжких,  непосильних  мук,
Коли  все  трощиться  і  рветься:
Бо  смерть -  це  болю   абсолют.

Збороть  його  нема  зусиль,
Мозок  кипить,  серце  палає:
Такий  страшний,  нестерпний  біль,
Що  душу  з  тіла  витісняє.

Мрець  лежить  з  відкритим  ротом:
В  останнє  кисень  надихАть,
Душа  біжить  від  нього  скоком,
Мабуть,  тепер  вже  не  догнать.

Лиш  з  тіла  відійшла  душа,
В  круглих  очах  від  здивування
Погляд  враз  потухшим  став
Й  навік  спинилося  дихАння.

Як  поряд  хто  з  своїх  стоїть
Й  померлому  закриють  очі:
В  обіймах  смерті  вічно  спить
Немов  земля  темніша  ночі.

Вже  п’ять  годин,  півні  співають,
Світло  спокійно  вимикають,
Люди  народжуються  і  помирають
І  так  життя  завжди  триває.

Тож  будьте,  людоньки,  здорові,
Онуків  й  правнуків  ростіть,
Щоб  в  ваших  діях  й  кожнім  слові
Радість  свою  в  житті  відчуть.

Не  накоплюйте  болячки,
Не  творіть  і  лишній  гріх,
Будьте  мудрі  і  терплячі-
По  два  метри  є  для  всіх.
    2.07. 2017р., с.Лозовий  Яр