Ми кращі роки разом провели,
вивчавши спільно не одну науку,
весь час в однім гуртожитку жили,
але чомусь не взяв тебе за руку…
Студентські роки схлинули рікою,
лиш стихли звуки чарівного балу –
усі пішли вздовж лінії прибою,
в життя ступивши з випускної зали.
Украв тебе як розу з квітника,
що пелюстки так ніжно розпустила.
Взяла в полон краса твоя п’янка
і втриматися вже було несила.
Схопив на руки й враз поніс у ніч,
таку манливу, гарну, загадкову,
і запалали раптом сотні свіч,
коли сказала ти прості три слова.
Тебе я хочу, – прошептала ти
і хвиля пристрасті мене всього накрила,
і музика лунала з висоти,
і я кохав тебе… так палко і невміло!
Так побував з тобою у раю,
а потім до зорі сиділи разом.
Південну слабкість ту свою й твою
я згадую у снах останнім часом…
13.07.2017
Слабкiсть на прощання
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117071300662
Свидетельство о публикации №117071300662
Рецензии