Яфф. Пророча поема

Яффі
Пророча поема

                Господу Ісусу Христу
                присвячується

1

Тут ми беремося за руки
і в небо дивимось
            хай чує звуки —
            й зрухи звуків
немов плодів
що напоїлись зірно...
й виблискують в росі —
надмірно!!

За нами йде обрив —
                і море,
й ще гори. І
пласкі дахи.
І чайки.
Й дні,
що плачуть у піски.

2

Висадившись, коричневії,
в океані
на білеє слово...
не матимете
сторони
Європейці думають
що всі — такі, як вони
сусіди вважають — що всі
мають буть такі, як вони
американці не думають
                зафарбовують —
що світ — це вони
а я і Космос — дай дзвони
дай горло!
      дай горло — дзвону
                дзвонить!!

Хто пробудиться
тих привітаємо
хто не пробудиться
сам себе хай ховає

Я — горло-язик
я родився в дзвонові!
жовто-чорні
мулати
попко;рни
біло-червоні —
білі з червоними —
сиплються...
Я язик в слові світла
слову світла лиш упокорений!!
так родився — у дзвонові!!


Хто пробудиться
тих привітаємо
хто не пробудиться
сам себе поховає!

За нами лиш обрив —
і море.
Й ще гори. І пласкі дахи.
І чайки.
Й дні, що плачуть
у піски.


3

Слову світла лиш упокорений —
я родився —
у дзвонові!!
білі й червоні —
сиплються...

Не прийняти отрут з довжини
не прийнять їх отрут —
                з далини!
Хочете Господеві співвини??
Що кажете!
Знезараження!!
Чи Він вас ізблює?
Та дзвін вас ізблює!! —
з знезараженням!
із знезараженням! —
бо дзвін — чистий
я чищу
й немає моєї вини...

4

Любов — не наситити.
Голод любові —
він ненаситний
видно, що  Бог ловить...


Любов
прийняла
і я не випав
вниз
крізь масштабні
клітини сита...


Видно — питиме з мене
Любов ось це літо
я — мов випадковий
та от вниз —
менші як ніби,
чи — ситі...

Мабуть, Богу лиш треба
чисте світлеє слово.
Слово ненаситне...