- Ти ж не плачеш, коли я йду?
- Ні, уже наплакалась, годі,
хоч сльоза – у жіночій природі.
Ти ж – на радість, а не на біду.
- Ти ж лишаєшся знов сама...
- Так, сама, але є надія –
про твоє повернення мрію,
а біда – коли мрій нема...
- Ти ж мене не забудеш, так?
- Як же можна тебе забути:
ти ідеш, аби повернутись,
а без тебе уже ніяк...
...На порозі – слова прості.
На прощання – слова звичайні.
Все одно він не взнає тайни:
чи не плачеш на самоті...
Ти ж не плачеш, коли я йду?
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117071210351
Свидетельство о публикации №117071210351
Рецензии