Вiдпусти мене в нiч
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...
Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.
Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.
Свидетельство о публикации №117071105805
я землячку як сонце люблю,
як тобачив ці чари жіночі,
в них печалі гіркі утоплю.
тицікаво пишеш заходь на мою сторінку, в колі друзів Харківський Єсенін просвіти сама звідки?
Виктор Худаков 4 10.12.2017 21:27 Заявить о нарушении
Дякую, що віднайшли хвильку зайти на сторінку вінничанки...
З теплом - Любов -
Любовь Иванова 2 15.12.2017 07:36 Заявить о нарушении
Виктор Худаков 4 15.12.2017 20:13 Заявить о нарушении