Псалом 13. Апостол Павло. Бачення

       Псалом 13. Апостол Павло.
                Бачення


Апостоле первоверховний Павле,
Сонце м’яке сліпуче! —
В Ім’я Отця і Сина і Духа Святого,
Сліпучого і Співучого!
Бачу: огненного люблячого лева,
Що добром переповнює
Все, що розумно співуче!!
Розум і сонце — тіням
життя пустелі;
Обранець Христа — Ісуса любові;
З Тройці — спасіння надутим
еллінам,
Сад змісту сонцеголовим!

Радуюсь! радуюсь! — ледь не трісну! —
Що ти вміщуєш в святе слово основи!
Весь — рано півучий, рішучий!..
Тройці Святій слава!! І — Слову!!
Глава царська усіляких свобод!!
Конче радісна правда!
Ти — моя радість!! Найповніша і
найсильніша світляна обійм!..
Бути б! — світла насолода;
аніж ходити —
в нижчих облавах;
Сонце сліпуче, апостоле верховний Павле!!!

Поете мій!!
Тіні тяпнуть —
теплі бродять з августійшого Безуму —
Так хочуть граблями дістатись
і прискородити:
Хвала і єсть, родючий на брилах,
Улюлюканий
акаючими — Розуму,
високородними.

Вірують! — а душі скриплять інколи
На зцілену недосяжну зародистість...

Сказав: Ісусів апостол суті
На «майбуття» основа!!
Проговорився:
Щось з’єднує: з твоєю присутністю
Не можуть стати попереду слова...
Давай глибше мовчатиму...

Будьмо уважні:
Земна тінь прикривала —
щоб з тобою не бачитись...
Не так просто: виходити з безуму —
в Божественний Безум:
Є Павло! — нема крезів,
сміху багатств — над крезами.
І Тройці слава!

Апостоле первоверховний Павле!!!

27.01.2001