Х д з Неба Небес

      Хід з Неба Небес

                Апостолам Андрію Першозванному
                та Іоану Богослову, св. вмц Варварі
                присвячується

Гори! віднайдено страшного язика,
Я кидав брили — а краще —
молитись, й заплакать...
Гори знають: гора — небо... тільки важка!
Розлітаються небом галактики...

Моє серце — з каміння — Ісуса розсаду...
Врятуймо небесний Н-дім!;
Притисніть, притисніть в серці струни
секретного ладу
Врятуйте музику! слід! плаче...
і все що в нім!

Люди, роздаю серафічні акорди!
які в Огні жарти??—
Од щастя труть руки: мене зашкалює!..
Я вже не витримую страшного накалу!!
І вгорі мовлять: знайшов святу —
він же мук вартий!..

Гори! у небі посадимось...
не тремтіть, в небі посадимось!
Заносить! Н-дім — це на грані розпаду!..
Моє серце готує розсаду
Варвариними тонкими пальцями...

До чого ж християнам —
у глуховсесвітах невдобно...
Нічого не розуміють ні разу:
Художник — образ, свята — подоба:
актуальність — художника не образить...

2000