Принцеса пише Лицарю

1.
Ваша Високосте, роблю, як ми домовлялись -
дуже чекаю, що зірка небесна зблисне на виду.
Знаю, що Ви більше року в похіду готувались.
Ваша Високосте, вірю, надіюсь і жду!

2.
Ваша Високосте, з міллю борюсь за придане,
а замість сходів спустити Вам можу косу.
Щось наша зірка сьогодні як ніби в тумані.
Йду розім'ятись, - Дракона хоча б попасу.

3.
Ваша Високосте, Змій докучає і все натякає, -
- Ваших вагань привід – в ньому і Вас не мине.
Бачити, як під вікном моїм, тихо надію плекаю, 
Змія потопчете Ви своїм Білим Конем.

4.
Ваша Високосте, змій все кепкує з моєї розпуки,
тільки обмовлюсь про Ваші відвагу і честь.
Міль вже взялась за вінчальную сукню.
Ваша Високосте! Совість у Вас, взагалі іще є?

5.
Ваша Високосте, може Ваш кінь не живучий?
Вашій неявці шукаю я привід, як той оберіг.
А у Дракона вже дихання геть не смердюче.
Він, немов пес, вечорами ляга біля ніг ...

6.
... каже він (й вірити цьому чудовиську варто),
що у житті домінує паскудний і вічний закон -
принци не знають, як правило, вартості скарбу,
ціну скарбам знає тільки Дракон.

7.
Зірка вже наша – тьмяна, мерехтіння нещире.
В світлі її залишається тільки дорога пуста.
І лиш Дракон не дає вкрай дійти до зневіри.
Мудрий, вірний, - не принц, в обіцяннях мастак.

8.
Принц, цілувать по-сестринськи Вас хочеться.
Благословляю я Ваші обхідні шляхи і світи.
Я полюбила Дракона! О, Ваша Високосте,
щоб Вам таке ж саме щастя навіки знайти!