Мил сть Божа до поета

      Милість Божа до поета

                Яценко Сергієві, поетові
                і віруючому в Слово-Спасителя
                присвячується


Ісус завжди божественно ясніє…
Христос – Поет,
Поет поета розуміє:
На Небі теж не вліз ні в які рамки
І плутаюся під ногами й під руками…

Куди б мене боги не завели –
Всі можуть ждати, що поет здійме
чинів столи  –
А воно треба?
А якщо треба – то коли??

Наскільки таємничіше з Христом!..
Що мене візьме – покажу,
Та я хоч правду, яку знаю, ту кажу:
Що Небо; на землі що кожен креше, –
І дивиться на мене й в серці бреше…
Наскільки є мовчазніше з Христом!

Так, брешуть, що є краще з кимось десь,
А знають: один Бог
це все до тями доведе –
Більше ніхто! але ж хоч важний вигляд!..
Наскільки є порядніше з Христом!

Бути мені в Христовім серці!!
Хто порятує мене – вчителі чи учні?
Поезія – єсть ліки, труд відважний,
Та хто тут знає? і хто скаже:
А може тобі справді дуже важко?
Христос – зніме: піди вже поспівай,
Ти тут відмучивсь…

Наскільки є надійніше з Христом!
Бо хто мені ще скаже: от що, Ігоре,
Тобі набридли вже дитячі ігри,
Іди до нас.

Наскільки є благословенніше з Христом!!!
Наскільки є благоговійніше з Христом…
Наскільки є любовніше з Христом –
Настільки є і розрішальніше Христом…

І неважливе все стає важливим  –
Наскільки є глибинніше з Христом

І неможливе все стає можливим  –
Наскільки далі є мовчазніше з Христом

І люд встає – з Христом
Бути мені з Христом у серці!!

2001