* * *
Гармоніє,
О, святістю й любовю
Проноситься невидимий заряд,
І доброта ввіходить пружно в землю
Ногами, і вуста горять!
Хотів для люду блискавки змирять!
О блискавко! Розверзлася печать
Безодні: о, твої огненні соки,
Згори все! Небо має запалать!
Життя і смерть! – і ввверх нове життя!
Вся темінь одностайна в своїх строках,
Йде застаріле молодих зжерать…
Я вводжу осяянням силу й стать
У вихор плазми – й чую, як дрижать
Світи у серці Сонця. Ви, словяни,
Висока кров, не стали сонце жать.
Сонячний дух – це бог – живить допоки
З землі не виженуть за право сонцем стать.
Зі мною все безмежжя розмовля, -
І я схилюсь над чудом-Немовлям.
1986
Гармон, О, свят стю й любовю...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117071007507
Свидетельство о публикации №117071007507
Рецензии