Дурний я, і тому всі негаразди і невдачі
прощаю сам собі, як виграний двобій.
Не буду я кроїти-підганяти власну долю-клячу,
і щось розумне толкувати сам з собі.
Дурний, тому мовчу, не заперечую, приймаю,
коли винять мене і вішають ярлик.
За почесті й чини не дав би ні гроша я.
Люблю я тільки те, давно до чого звик.
Дурний, тому у насолоді бачу я оману,
а не мету життя й щасливе забуття,
не змінюю дружин я і переконання,
дурний я, і тому, напевно, чесний я.
Дурний, тому я багатьом незрозумілий,
інтелігент, стереотипам вірити я звик.
А в логіці моїй - одні лиш плями білі,
розумникам зі мною шлях – лише в тупик.
Дурний, тому що по калюжах допізна я
блукаю і не бачу ані вулиць ні дворів.
Що бачу уві сні? Як пояснити - я не знаю.
Розумники не бачать тих прекрасних снів
Жак Превер
© Copyright: Петр Скорук, 2017
Свидетельство о публикации №117070901094
Свидетельство о публикации №117070901094
Рецензии