Частина 2. Затопленi кораблi

МАЛАХІВ КУРГАН
Історична поема

Частина друга.
Затоплені кораблі.

Пройшов майже рік від початку війни.
З турецьким султаном в союзі
Вв’язались в бої в середині весни
Британці, сардинці й французи.

У вересні висадку в Крим почали
Ворожі матроси й солдати,
Вони Севастополь в облогу взяли
І штурм узялись готувати.

Аби не впустити у рейд ворогів
І місто із моря прикрити,
Корнілову Меншиков в бухті звелів
Частину суден затопити.

Із ним адмірал сперечався не раз
При кожній можливій нагоді,
Та князь лиш повторював вперто наказ,
Перечить йому було годі…

В один з вересневих погідливих днів,
У тиху безхмарну суботу,
На дно опускалися сім кораблів –
Краса чорноморського флоту…

На березі бухти малого Митька,
Що з батьком дивився зі схилу,
Як їхній лінкор під водою зника,
Безжалісно сльози душили.

За ті кілька років, які він провів
У плаваннях в Чорному морі,
Не тільки прижитися юнга успів
А й вивчити все на лінкорі.

Він знав кожну шпарку давно на суднІ,
Облазив всі щогли і ванти…
Тепер «Три святителі» тихо на дні
Навіки лишаться лежати…

І все ж, хоч і очі втирав крадькома,
Не в силах утримати сльози,
Митько розумів: інших рішень нема,
Інакше – не буть перемозі.

Корніловим сказані вранці слова
Вселяли у ньому надію:
«В дванадцятім році горіла Москва,
Проте не скорилась Росія!»

читати далі: Частина третя. Знайомство.
http://www.stihi.ru/2017/07/28/4905