Безликі мерехтять довкола,
Скрипить крізь темряву перон,
Я теж безликий, відчуваю холод,
Відлунням грається пустий вагон
Знову без сенсу і в нікуда,
Знову з цигаркою в руці,
Хоч обіцяв, що вже не буду
Та знов його шукаю у тобі
З безодні тихо виринає звук,
Що відбивається від скроні,
Що повторяє серця стук,
Наспівує куплети сонні
Самотні, майже мертві ліхтарі,
Біжать ритмічно повз вікно.
Картини їхні ті ж самі
Повторюється те, що вже було
Може я потяг? Стану ним,
Залишиться єдиний звук.
Безликий потяг, що співає всім:
Тук-тук..Тук-тук..Тук-тук..Тук-тук
Потяг
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2017
Свидетельство о публикации №117070809824
Свидетельство о публикации №117070809824
Рецензии