Нема ще чистої любові
і смирення
Зносить вітер тінь
соснових запахів
просто в паруси лісних просік,
І зливаючись з дерев Слову за пазуху,
Служить літію високо сік!
Упаду обіч дороги, Боже, змилуйся,
Хто лежить хрестом – вниз не впаде.
Вишиває вишина мені на вилицях
Спокій дня, й цілує де-не-де.
Проспівать захоче в флейту сну
Весь мій ліс – ще Словом не осяяний!
Й не простить тоді душа загаяна,
Як засну в Христі – просплю Весну!..
01.06.2004
Нема ще чисто любов смирення
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117070802665
Свидетельство о публикации №117070802665
Рецензии