* * *
Людмилі Капаровій, улюбленій сестрі в Христі,
неповторній світлій душі (на тепер — посмертно…)
Розширення крил, і зору у віч —
Літаю високо — не близько дерев.
Внизу на сучки намоталася ніч;
Не сяде, не сяде орел.
Хто віщо у тьмі відчуває зеніт —
Готовий рішучо на все;
Здавалось, захопиться сном, але ні —
Невидима доля несе.
1997
***
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117070606393
Свидетельство о публикации №117070606393
Рецензии