Еще очень рано... - укр

Ще дуже рано, та вже видно поплавця.
Ось він пливе, занурення чекає.
Останній жар багаття зігріває
бляшанку з кавою. Це знак його кінця
й початку дня. Вже час будити друзів,
бо вже й цигарку першу докурив
з химерами туманними на лузі,
яких, здається, сам я і створив,
сумуючи від того, що минула
доба дорогоцінна ще одна
вакацій літніх. Але вже торкнула
гачок якась рибина біля дна,
тож я «Підйом, Юрко, Арон!» гукаю,
а сам дитячі мрії поплавця
читаю. І на сході виникає
край сонячного світлого лиця.

26.06.2017

Вірш навіяно спогадами молодості і світлиною "Ще дуже рано" Олександра Фролова (Київ).

Подстрочник.

Еще очень рано, но поплавок уже можно разглядеть.
Вот он плывет, ждет погружения.
Последним жаром костер согревает
жестянку с кофе. Это знак его конца
и начала дня. Уже пора будить друзей,
поскольку уже выкурена первая сигарета
с химерами туманными на лугу,
которых, похоже, я сам и сотворил,
печалясь тому, что миновали
еще одни драгоценные сутки
летних вакаций. Но уже тронула
крючок какая-то рыбина возле дна,
поэтому я "Подъем, Юрась, Арон!" кричу,
а сам детские мечты поплавка
читаю. И на востоке возникает
край солнечного светлого лица.

Стихотворение навеяно воспоминаниями молодости и фотоснимком "Еще очень рано" Александра Фролова (Киев).