Невже є сили здатися без бою,
Без болю загубитися в імлі?
Ми живемо, читаче мій, з тобою
Ні на хмарині, друже - на землі!
Ось саме тут - де жили батько й мати,
Невже є сили знищити все це?
Невже немає сили разом стати,
Невже немає сили поруч стати,
Щоб розірвати вирове кільце?
Це павутиння мислення навколо,
Як пастка, що знесилює любов.
Як криголамом мрії розкололо
І значення батьківських молитов.
Чи то не варто сили згуртувати?
Не слід шукати ворога навкіл!
Невже є сили майбуття орати?
Я впевнений, що є! Є досить сил!
Невже?
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2017
Свидетельство о публикации №117070505421
Свидетельство о публикации №117070505421
Рецензии