* * *
Після цього хочеться десь в гори!..
І молитись Богові над горами,
Що звалилося нерозуміння з мене горе —
Ти у серці Сонцем знов говориш...
І спуститися в аул, в якийсь зажиток,
І аульщику, що п’є ці гори натщесерце,
Несподівано йому дорозчахнути Твоє серце —
Гори стали б в ньому плакати!
ще й жити...
Щоб струмки гірські зачули Голос…
І що в Києві жоні, що всмерть тужила,
Ти принесла, світлолиця і прекрасна,
і очиста, — гладіолуси...
Й — з бруку зникла!..
А до серця нам
сей слух лиш допустила...
Щоб ми чачі випили по чарці
За Твою ревно охоплюючу силу,
Що під дах плаский скромно
з’явилась
Твоя царськість,
Ще й навік грузинські вікна освятила...
Серцю чиниш правду, мила Сило.
...Так Ти серцем всіх створиш поетами.
П сля цього хочеться десь в гори!..
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117070408598
Свидетельство о публикации №117070408598
Рецензии