Лiна Костенко. 7. У свiтi

               

                У світі злому і холодному,
                Де щастя зіткане з прощань,
                Чи ми пробачим одне одному
                Цю несподівану печаль?
                Чи будем вік себе картати?
                Але за віщо, Боже мій!
                За те, що серце калатати
                Посміло в ніжності німій?!
                За ті передані привіти?
                За тихий погляд, що п'янить?
                Нехай це сонечко посвітить.
                Нехай ця туга продзвенить.


*

В злом этом мире недолугом*,
Где счастье соткано  с  разлук,
Сумеем ли простить друг другу
Печаль нежданную,  мой  друг?
Или  терзаться  будем  вечно?
Только за что  же,  Боже  мой!
Что  колотиться так сердечко
Посмело в нежности немой?!
За  те  невинные  приветы,
За тихий взгляд, что так пьянит?.
Ещё пусть солнышко посветит,
Ещё  тоска  пусть   прозвенит.


* * *


* НедолУгий - ущербный.