Любий прадіде, ти пробач,
Що Бандерівкою зовуть...
Просто сердце болить, хоч плач,
Що Вкраїну на шмаття рвуть.
Ти загинув у сорок четвертому,
Щоб сьогодні я жити могла.
Я твій подвиг завжди пам’ятатиму,
До останнього свого дня.
Я шаную Червону Армію,
Й Перемоги щасливий день,
І радітиму я, і плакатиму,
Від військових отих пісень.
Не ОУНівка я, не Бандерівка,
Патріот я - така ж як і ти.
Віддала Україні серденько я,
І так мрію її зберегти...
Її цілісність і недоторкність,
Зараз стали важніше життя.
Це у мене від тебе спадковість
За державу свою - до кінця!!!
(11.06.2014)
моему прадеду...
© Copyright: Юля Ло, 2017
Свидетельство о публикации №117070300298
Свидетельство о публикации №117070300298
Рецензии