Скринька

Моїй мамі – Труш Дарії Степанівні присвячується.


Старенька скринька ви’сить на такім самім паркані
Для неї ржа - немов загар:  мулатка й годі!
Епоха інтернету по стовпах волокнами вистукує у грані...
Конверти,  штемпелі,  вітання листонош - тепер не в моді.

Моїй матусі - байти-біти й трафік - не догнати…
Їй хоч би раз на день дійти,  спираючись,  до хвіртки.
Пустує скринька, хата до землі і лише мати
Чека не на газети чи листи...  - лишились мірки...

Колись,  як скринька,  - молода була та гожа,
Раділа звісточкам від чад: з садочка й школи...
Такий калейдоскоп подій...  змінить хто зможе?
Лист ненаписаний батькам до скриньки не дійде ніколи!

Зима покриє скриньку ковдрою із білої крижини.
Сніг по коліна і слідів катма уже на ганку.
Старенька хата до землі,  зламалися пружини...
Ключ загубився між потугами надій та мрій,  чекаючи до ранку...


пт Брвінув 9 червня 2017 р.  Поет ХХ сторіччя.