Ти ідеш через єдиний вихід.
Інших тут нема і не було.
Там, де йдуть усі, – смиренний, тихий –
я підставлю поглядам чоло.
Не впізнає хтось. А хтось – впізнає.
Та ніхто мене не омине.
Головне, що ти не оминаєш –
ти, на щастя, впізнаєш мене.
Довго я стоятиму, не довго,
будуть раптом вітер, дощ, чи сніг, –
тут для тебе лиш одна дорога...
І один на світі чоловік...
Ти iдеш через eдиний вихiд. Бiля Храму
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117070203076
Свидетельство о публикации №117070203076
Рецензии