Не юртуй мою душу мовчанням,
Враз надії даремними стануть,
Слід коли обійнявся з брижами
І річки додали собі стану.
Порожнечу обачно я стріну
Тим правдивим, мов небо, пророцтвом.
Як скажений триваєш над прірвой,
Бережеш ту самоту напрочуд....
А цей вірш, що так піснею ллється,
Я мовчанню присвячую пак.
Мрії слово звільняє нарешті,
А у липня в лабетах старт.
Сльози я відпускаю в очах.
02.07.17.
Я вiдпускаю
© Copyright: Катя Александровская, 2017
Свидетельство о публикации №117070201598
Свидетельство о публикации №117070201598
Рецензии