Пришила на серцi латочку

Пришила на серці латочку,
Вже дуже давно, колись...
ОбрАз не тримаю, таточку,
Хоч мрії мої не збулись.

Душа моя досі у відчаї,
З дитинства - мій сум гіркий;
Могилу твою увінчують...
Щоночі, як квіти, зіркИ.

Нам долею так призначено-
Спізніле моє каяття!
Давно все тобі пробачено,
Іще за земного життя.
01 07 2017 р
Вікторія Р


Рецензии