Лина Костенко. Между прочим

Даже если я буду седой,
и жизнь моя станет дождливой,
для тебя я буду красивой,
а, может, для кого-то никакой.
А для кого-то злой, упёртой,
ещё для кого-то ведьмою, коброй.
А между прочим, если, открыто,
то была я глупой и доброй.
Безоружной, несинхронной
ни с теориями, ни с практиками,
и болела во мне ирония всеми
локтиками и галактиками.
И не знало мещанское кодло,
когда захлёбывалась я лихом,
что душа меж людей выходила
забинтованной белым смехом.
И в жизни, как на поле минном,
я просила в этом столетии
хоть бы тот магазинный минимум:
- Люди, будьте  взаимно вежливы! -
если б на то моя воля,
написала  кругом  бы курсивами:
- Так много на свете горя,
люди, будьте взаимно красивыми!

Оригинал:

МІЖ ІНШИМ

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно ввічливі! – і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!