З Цар духу уривок

         Поет
.....................
Кохана! Де твої роки?
Їх і нема. Є блискавки,—
Над вирами все блискавки і блискавки,
Слово усіх збира й верта до неба,
На хвилях ми з тобою в серці
І розступились океан й граніт для свіч.

(Співає.)

«Чума накрила всі доми,
Чума лютує,
Любов здійма найлегші душі —
Й тим рятує.

Цілую пальчики твої
На світ-розлуку,
А зводить Бог не для сім’ї —
Для світла духу».

Отак вас з світу виганятимуть колись!
Жалію, Боже, тих, хто не кохав!
Час розкидає святості багаття.
Жалію всіх на віки-вічні, браття!
Убийте, що як всі, не промовчав.

Помилуй, Боже, тих, хто запалав;
Спускають космос, як огненні сталактити!
Ми рівні всі, хто за любов убитий!
За правду вигнаний! За те, що покохав!

Не на Землі все головне — а   там.
Що притягнув, що мене гріє й тягне,
найкраще — т а м.

       Задні з народу

У тебе чуже око.
Вже час! Пора! Обід!

          Поет

Любове! Нащо ти мене кидаєш?
Любове, нащо витягаєш хаос?
У колі сонце. Серце плаче кров’ю.
Як тяжко прощаватися з любов’ю!