Розмова з Братом
Як прийдеш, брате, до моєї хати - мене убивати, -
Стріляй лишень у серце - бо тільки воно уміє кохати!
Відріжеш ноги, - щоб не ходив по своїй Батьківщині -
Безногі - ще більше Вкраїну кохають: від віку й до нині.
Як руки до праці мої забереш від тіла, -
Коханню, що в серці, - байдуже до такого діла!
Поцілиш у голову мою, крізь віки безталанну -
Патріотизм - через кров ще спожию, солодкий, як манну.
От тільки серце, де мова, як виймеш, крізь рану у грудях -
"Героям - Слава!" - могутні ноти по цілім світі підуть по Людях!
- Добридень, брате! Чом встряг у дверях? - ходи до столу…
Хліб мій духмяний, смакує друзям - візьмеш додому!
Взуття - кірзяне тхне від з Сибіру,- така ж і каша...
Сіль - візьмеш з поту, а на додаток: часник та сало.
Частуйся, прошу! – звиняй така вже гостинність наша:
Сусіду-брату - віддам останнє… не буде мало.
Як підеш брате з моєї хати – довкола – пустка!
Життя крізь попіл… Немає Смерті – пішла в відпустку!
Лишень самотність. Довкола – Всесвіт та Шлях Молочний…
Ти вибач, брате але так склалось, що я молодший.
Поет ХХ століття. Брвінув-Торгановичі червень 2017 року.
Свидетельство о публикации №117062810073
вглядываясь сквозь веки:
чье это там лицо?
ревность пускать по вене,
перетянув жгутом
руку чуть выше локтя
левого. а потом,
корчась в голодной ломке,
тыкаться лбом в кровать:
ты спишь, я сижу напротив.
мне нравится ревновать.
такой у меня наркотик.
Мама Таракан 25.08.2017 20:36 Заявить о нарушении