Я поки що не знаю

Я вже не можу більше далі йти
Без тебе - самота знов поглинає.
То міліметри, то бетон стіни,
А я наосліп йду, і йду до краю.

Знов мене душать всі мої страхи.
Душа покрита голками від тиші...
Варто торкнутися її струни,
І оживе бажанням найчистішим.

Я мріяла збирати волошки,
Полин сушити, і з дощем гуляти...
Я мріяла тебе знайти-
Бажання наші з думок визволяти.

Ось так все просто...  І в одночас ні...
Без тебе дихати не можу на всі груди...
Ти залишаєш знов на самоті,
І цим руйнуєш всі мої споруди.

Я розчинюсь у тиші... Хай все йде...
Спалю вірші - вони вже не потрібні...
Ти навіть зараз знов мовчиш...  Ти де?
Можливо, знов думки мої є хибні...

Я не тримаю... Неможливо так!
Ті, хто нас люблять, ті не залишають!
Які ж цілунки твої є на смак?
Я поки що...  Я поки що не знаю...


Рецензии